Громадська організація «Ліга соціально відповідальних жінок» спільно з Угорською Екуменічною Службою Допомоги (HIA) та Українським Гуманітарним Фондом (UHF) у трьох південних областях України реалізують проект «Невідкладна непродовольча допомога та підтримка у будівництві житла для відновлення критично важливих інфраструктурних послуг та покращення умов проживання ВПО і постраждалих сімей від кризи в Херсонській, Одеській та Миколаївській областях»
В рамках цієї програми було роздано 350 гуманітарних наборів для домогосподарств Херсонської області. Ці набори у важкі для Херсонщини дні, під час терористичного акту російської армії на Каховській ГЕС, стали у нагоді людям, які вимушені були евакуюватись, рятуючись від дніпровскої води.
Історії двох херсонок наочно демонструють, як речі із кризового набору допомогли їм у скрутній ситуації.
Світлані Павлівні довелось залишити свою квартиру у мікрорайоні Корабел, бо вода повністю оточила її рідну домівку на вулиці Патона. Вона переїхала до своїх родичів у Шуменський мікрорайон, де теж були підтоплення, але не настільки великі. До сьогоднішнього дня у мікрорайоні Острів у деяких будинках немає електропостачання, не працює більшість магазинів. Наслідки катастрофи все ще даються взнаки
Розповідає Світлана Павлівна: «Жила на Острові, нас там дуже добре затопило. Квартира на 5 поверсі, і вода не дійшла, але була вище пояса. Люди на лодках вивозили нас з дому.
Син не зміг поїхати зі мною, бо працює. Сидів у квартирі поки не спала вода. Я залишила йому запас продуктів. Наготувала те, що можна їсти холодним – курку стушкувала. Продуктів йому вистачило.
В нашому під’їзді залишилось ще три людини. Одна після інсульту – маломобільна. Ще двоє відмовились від переїзду. Сказали, що залишаться вдома.
Незважаючи на свій вік, а мені вже 75, допомагаю людям із свого дому. Всіх обдзвонила, знаю де вони зараз живуть. З першого під’їзду п’ять жінок волонтери вивезли у центр міста, туди, де вода не дістане, – у приватний дім. Хтось надав їм притулок. Херсонці переселяються до своїх родичів, у гуртожитки або до будинків, які їм надають безплатно власники.
Дуже жалкую, що сину не віддала повербанк. У нього слабший, і мій би йому знадобився. І ліхтарик теж потрібно було залишити. Речі з кризового набору Угорської Екуменістичної Служби Допомоги стали нам всім у нагоді. Повербанк, ліхтарик, ковдра, аптечка – ці речі потрібні завжди. Ми будемо їми користуватись і надалі. Вони допоможуть нам пережити зиму, яка теж, як обіцяють енергетики, буде важкою. Але ми, завдячуючи міжнародній гуманітарній допомозі, готові до випробувань. Вірю, що переживемо лихі часи і будемо святкувати перемогу».
Валентина Іванівна теж живе на вулиці на Патона. Під час розмови вона ледь стримувала емоції, і розплакалась: «Я з 24 лютого на Острові держалась. Нас бомбили. Всі дивувались, що я там. А я не хочу виїжджати із свого Острова. Але це затоплення… воно мене підкосило. Діти вже о десятій ранку зібралися, вмовляли – мамо, поїхали. Вони мене витягли мене з Острова.
Зиму пережили, тільки перед новим роком дали світло та воду, у лютому -обігрівачі. Пережили і потоп. У нас з чотирьох під’їздів лише у 37 квартирах люди живуть. Мені 57 років, а їм всім більше 65. Ми старались їх забезпечити гуманітаркою. А це важко, бо на Острів ніхто не хоче їхати.
Дякую за допомогу, яку надають нам міжнародні організації. Від Угорської Екуменічної Служби Допомоги отримала гарний набір. Там і ковдра, і повербанк, і аптечка, і ліхтарик. Все це потрібно. Особливо у такі часи. Ми все витримаємо. Ми – Україна. Ми – Херсон».
